Мовний декалог

Нижче наведені мої думки були початково опублікуванні мною на Фейсбуці (пост). І я планував пізніше опублікувати на моєму блозі PolyJazyk. Але потім ще разу подумав, і все таки сформувати як статтю тут на Медіумі. Ну бо пункти із списку не відносяться суто до української мови як мови спілкування, якої вчаться. Пункти відносяться до мого світогляду щодо мовної проблеми в Україні, це в певній мірі частина мого політичного світогляду, особливо якщо дивитись на геополітичному рівні, особливо під час війни.

Причиною формування такого списку було те, що як мені здається, не всі люди з мого кола знайомих розуміють різницю між точкою зору, оціночним судженням, припущенням, реакцією, упередженням, політичною позицією та іншими світоглядними позиціями. І я сам часто боровся з багатозначним тлумаченням мовних питань. Але війна в 2022-му році остаточно розклала всі крапки над “ і ” та “ ї ”.

1. Я вважаю, що Україна повинна мати одну мову спілкування — Українську. Без діалектів, дез суржиків, без русизмів, без кальок. Так, я народився і виріс на Гуцульщині, і кому як не мені знайомі говірки та ґвари Карпат. Я знаю, що це суперечлива точка зору, але вона моя, це частина мого світогляду щодо мови, продиктована моїм ідеалізмом, прагненням перфекціонізму, чистоти і порядку. Я вважаю, що мова з роками має кристалізуватись, вдосконалюватись, уточнюватись, бути кращою АЛЕ БУТИ ЄДИНОЮ та МІЦНОЮ як зброя, щоб мати силу. І як наслідок, щоб іноземці її могли вчити без проблем. І до речі, коли мені кажуть, що в мене західно-український акцент, то я завжди відповідаю, що я б хотів позбутись акценту, і це складова мого мовного світогляду. Для мене “проблема” російської мови так ж сама як “проблема” мови закарпатсько -української, чи сумсько-української, чи кримсько-української. В моїй ідеалістичній голові, головне це правила чистої , літературної української мови і їх вседержавне дотримання.
2. Мовне питання НЕ є свіже, НЕ сьогоднішнє, НЕ воєнне, а це є добре відома проблема принаймні від 1648-го року або навіть від 1240-го. А тому я вважаю, що кожен хто народився і живе на території України повинен розмовляти Українською мовою. Кожен хто зараз “разгаваріваєт” мав ДУЖЕ багато часу щоб змінитись.
3. Мені ДУЖЕ шкода, що ситуація так склалась, і люди народились в російськомовних сім’ях (таке не обирають). Але в певній мірі, я вважаю їх “жертвами” русифікації попередніх поколінь (їх батьків, дідів, прадідів). Навіть, якщо це корінні росіяни, які переїхали з примусу чи із особисто бажання свого часу до України, то було і є завжди багато книжок, бібліотек, Інтернет — “ноги в руки” і вчити мову держави, в яких перебуваєш. Головне щоб було усвідомлення правильності і бажання вчитись. Якщо такі люди вважають російську рідною, то я припускаю, що вони можливо не дуже вчили історію України. І звісно мені ДУЖЕ шкода, що навіть українська влада не атк багато зробила для українізації тих регіонів. І звісно я розділю точку зору українців, які звинувачують владу в нічого-неробінню. АЛЕ ОДНОЗНАЧНО, я НЕ засуджую пересічних людей та їхні точки зору чи поведінку. Я просто хочу щоб сучасна Україна XXI століття НЕ розмовляла російською мовою, особливо в дні під час війни, де мовою окупанта є саме російська мова. Я просто хочу, щоб принаймні новонароджені діти в Україні говорили Українською мовою. Я мрію, щоб ідеалістичне мислення “одна нація — одна мова” було ближче до реальності з року на рік.
4. Надіюсь, що більшості людей вже давно було зрозуміло, що путлеру до одного місяця російськомовні люди в Україні, він переслідує свої психопатичні цілі. Надіюсь, що вже немає НІКОГО хто ще сумнівається.
5. Звісно я знаю про Швейцарію та Австрію та використання ними німецької мови (чи інші подібні приклади багатомовних держав). Так, політично мислячи, аналізуючи історію та раціональні основи, я звісно можу прийняти це їхнє державне та національне рішення. Я вважаю, що перебуваючи на території інших держав, варто поважати їхні мови власне розмовляючи ними. Але згідно мого політичного націоналістично-орієнтованого світогляду я просто бажаю, щоб в Україні була тільки Українська мова (#ідеалізм #перфекціонізм можливо місцями #утопія).
6. Якщо після перемоги у війні, справа дійде до референдуму, то мені буде ДУЖЕ шкода, якщо люди України оберуть двомовність за державне та національне рішення. І тоді мені буде ще більше боляче за всіх померлих (особливо націоналістично-орієнтованих) за Україну в боротьбі проти російської агресії.
7. Я знаю, що не тільки російськомовні українці воюють за Україну, а й кримські татари, білоруси та інші національності, про яких говорилось в медіа (але я не впевнений про точність даних). І звісно, Слава Всім Героям! Слава Героям, які померли за то, щоб я мав можливість написати ці слова! Далі цитую редактора BIGUS Info, з фразою якого я повністю погоджуюсь — “Слава Героям, які захищають нашу незалежність, нашу свободу і наше право на існування як держави України і як українського народу.”
8. Впевнений, що після перемоги у війні Україна й надалі буде відстоювати свої національні ідеї на міжнародній геополітичній арені. Дуже ймовірно, що знову повернуться проблеми з Польщею чи Румунію чи Угорщиною. Але в ці дні, основний пріоритет повинен бути на МІНІМІЗАЦІЇ всякого “російства”. В ці дні “викристалізуються” друзі і держави з якими можна буде навіть “забути” чи “переступити” минуле. Я щиро на це надіюсь.
9. Я ще маю біля 0.01% надії, що росіяни десь за 5000 років якось може і “відбіляться” від скоєного, і ми всі будемо жити мирно. Але я 99.99% впевнений, що це наївні мрії, і історична статистика показує, що такі мрії мають тенденцію НЕ збуватись.
10. З болем в серці, дуже шкодую за всіма вбитими у війні за сторону України — чи то україномовними, чи російськомовними, чи польскомовними, чи кримськотатарсько мовними…

Очікую, що справедливість воскресне і життя будучого віку продовжиться в мирі і злагоді.

#ВсеВжеЄУкраїна

PS.

“У кожної людини є певний світогляд. Коли цей кругозір звужується до нескінченності малого, то він перетворюється в точку.
Тоді людина і каже, що це є її точка зору.”
(с) Давид Гільберт (німецький математик, 1862–1943)