Великий мінус соцмереж, в порівнянні з живим і довготривалим знайомством та спілкуванням людей в тому, що коли я читаю коментарі, то часто мене кидає в піт, я обурююсь, що “та інша” людина не знає, що те що вона пише, я вже ФАКТИЧНО ЗНАЮ. Нервує, що та інша людина не знає всього мене. Але, потім заспокоююсь, адже НУ звідки в тої людини такі знання? Навіть, якщо це активний підписник, чи друг… Соцмережі це не є аналогія реального спілкування. І відповідно шаблон поведінки людей в соцмережах та певні характеристики РІЗНІ!
А ще мене заспокоює моє розуміння, що люди багато інформації сприймають на понятті віри та упередженого стереотипного мислення (“вони так собі подумали, то напевно так і є”).
І це ще “півбіди”, як кажуть, адже є ж такі “кадри”, які пишуть НАВІТЬ тоді коли теоретично могли б знати, що я то знаю, але пишуть щоб поп&zд&ти…
Із цього всього виключаю людей, які пишуть не думаючи (бо це страшний діагноз), або людей, які у важкому емоційному життєвому становищі (про що я можу знати, але в більшості випадків я реально НЕ знаю).
Тому знову ж таки приходиться заспокоюватись, вдихнути на 1–2–3, видихнути на 4–5–6… і жити далі. Найкращим методом є зупинити спілкування чи переписку чи перепалку в коментарях, навчитись ігнорувати і жити далі…
А тому з часом, формується психологічний аспект соцмереж — п0ХyЇзМ. Найближче офіційне нелайливе слово це “байдужість” або “апатія”. В англійській мові є ще вираз “don’t-give-a-damn attitude” або “couldn’t-care-less mentality” або “zero fucks given”.
Вже роками я не вступаю в такі перепалки по роботі — адже holywars між прихильниками Windows vs. Linux, C# vs. Java, React vs. Angular й досі активні. І там Джуніор програміст, який рік тому вийшов з університету, а вже активно коментує інформацію під постами Старшого програміста з 10+ роками досвіду, і бачачи цей повторювальний шаблон щорічно з кожним роком п0ХyЇзМ все збільшується і збільшується.
Тому розумію військових #ЗСУ, під постами чи відео матеріалами яких є дуже багато коментарів в подібному стилі, коли конкретний солдат вже пережив багато чого, і знає багато чого, і може зрозуміти з пів слова багато чого…
Або ж та сама історія з волонтерами. Багато диванних експертів писали активно свого часу і напевно й досі пишуть, про те які саме турнікети якісні, які Мавіки треба купляти, а які ні… і т.д. І тому пересічний волонтер ну просто чисто психологічно або повинен зійти з глузду за пару місяців роботи, або навчити свій організм п0ХyЇзМу (піддатись інстинкту психологічного самозбереження).
Висновок: В наслідок довготривалої психологічно-нестабільної ситуації із назвою війна НЕ є ДИВНИМ, що активність у волонтерських зборів зменшилась, і загальна проактивність людей зменшилась, бо рівень п0ХyЇзМу у більшості людей суспільства ЗБІЛЬШИВСЯ.
