рівень нашої русоненависті малий

коротко про новий термін

русофобія як термін дуже широкий та різноманітний. Хоча Вікіпедія пояснює суть терміну майже коректно — “ірраціональний російський аргумент, що позначає частину неоімперського дискурсу свідомості росіян і видається ними за упереджене, підозріле, неприязне, вороже ставлення до росії, російської мови, росіян, російськомовних”.

Свідомість русофобів принаймні в Україні базуєтсья на 100% аргументах щодо всього російського і це тверде переконання підтверджене ВІКАМИ !!!

І кожен раз — кожен день доказує, що рівень русофобії все одно малий. Хоча слово “фобія” в контексті русні якось навіть звучить некоректно — повинен бути новий термін — “русоненависть” або “русньоненависть”… Типу “рівень нашої русоненависті малий”… Ну бо русні ніхто фобістично не боїться — це не страх per se, це просто інша емоція — ненависть. Але рівень малий не тільки в Українців…

===

В серпні був в Гельсінкі, усвідомив що є там багато русні, але думав — ну як так Фіни, ну чому ж ви не вигнали тих всіх руснявих з міста свого часу… Розумію, історія, генетика, родинні зв’язки, але ви ж давно вже повинні були їх викинути. Всюдисущі бєрьозкі в Гельсінкі мене дуже нервували, але потім я ж згадав, що можливо берези як дерева притаманні всім північним географічним місцевостям від скандинавської Фінляндії до сибіру, але тільки росія настільки вкрала символ берези собі, і впхала всім людям, що тепер просто ну не віриться в інше. В Гельсінкі також БАГАТО споруд з ведмедями. А про будиночки для зерна в лісі на так званій “курячій ніжці” я мовчу, адже ви знаєте казки про бабу Ягу та її хату — це НЕ російський символ — це ФІНСЬКИЙ символ з давніх давен. Саме в тих північних народів такі хатинки і популярні.

Потім в Таллінні ще більше мене шокувало — не тільки русні х00єва туча, але ще й будинків СРСР-івського часу багато (хоча й модерні будинки теж є)… Особливо “вбило мене”, що біля посольства росії люди сидять, п’ють вино і пиво і дивляться на інформаційні банери про війну і ТУТ ЖЕ курв@ фашталякають тією ж російською… Типу як громадянин Естонії він бл@ть говорить російською, бо відітєлі то його бл@ть радной язик… Я фактично то й не пройшовся центром міста вдосталь — бо всюди чути російську мову, і я якомога швидше йшов звідти із отаким виразом обличчя — 🤢🤮 В телебаченні до речі ДУЖЕ багато російських каналів. Я так толком естонської мови і не почув.

В Ризі вже русні менше, але й досі ще є. Чув латвійську мову із кусками російської — напевно такий місцевий суржик. В телебаченні вже менше російськомовних каналів і трохи українських. Телебачення (телевізор в готелі) транслює 1 український канал, але й також інші 4 російські канали (в порівнянні з Таллінном то там було або теж 4 або 5).

У Вільнюсі вже дихалось легше. Там вже більше звісно польської але й чути було німецьку, українську, італійську, французьку… Та й взагалі відчувалось (на мовному рівні) що ти в Європі — ну принаймні ближче до Європи і дальше від росії. В телебаченні (базуюсь на телевізорі в готелі) найбільше польських та німецьких каналів а литовський один і то релігійний. Один канал де були російськомовні серіали але от реклама там була литовською. Дивно. І один білоруський канал — БЕЛСАТ. Тому фактично й литовської мови я толком не почув. Але добре що менше російської.

PS. Ця стаття виражає мою геополітичну точку зору яка базуєтсья на історії відносин росії та України. Але лінгвістично, при НОРМАЛЬНИХ умовах я не маю претензій до жодних мов чи етнічних груп, які говорять тими чи іншими мовами на планеті Земля. Особливо беручи до уваги, що я знаю певні генетичні передумови формування етнічних груп та як наслідок утворення мов спілкування між людьми.

Почитати більше від мене:

• паралелі між раковими клітинами та москалями (Жов-2022)
• Мовний декалог (Тра-2022)
• Правила інформаційного життя під час війни (Бер-2022)